Про неї багато хто в Україні чув, ще більше знають її з розповідей своїх батьків і дідів. Але мало хто справді побував на Лемківщині – в мальовничому краї, що лежить у південно-східному закутку Польщі. Він розтягся на 100 км уздовж словацького кордону і впирається в етнічну бойківську територію. Подорож на Лемківщину, або ж Лемковину, як називають її самі лемки, для українців є прикладом класичного «ностальгійного туризму» на кшталт поїздок німців до Гданська, росіян до Севастополя, а поляків до Львова й Вільнюса. На південний схід від Дуклі під словацьким кордоном сховалося село Зиндранова. Цікаве воно Музеєм лемківської культури, створеним ентузіастом Теодором Ґочем та його сином Богданом. Окрім зразків народної культури , в ньому є садиба гірських євреїв та циганська кузня. В Зиндрановій зібрано так звану лемківську стіну плачу, яка складається з хрестів дерев’яних церков, зруйнованих під час воєн та вигнань. У селі відбувається фестиваль «Від Русаль до Яна».
